Виставка “У «БУДЯКАХ», «РЕП’ЯХАХ», «ҐЕДЗЯХ»…” (шаржі та карикатури на Михайла Грушевського)

У Музеї Грушевського — новий проект незвичного змісту. На першій в Україні виставці шаржів і карикатур на Михайла Грушевського Ви маєте нагоду побачити маловідомий образ вченого і політика в “Будяках”, “Ґедзях” та інших сатирично-гумористичних журналах 1907–1924 рр. А часом і офіційних часописах, як от “Вісті ВУЦВК” та “Знання”. Усі ці видання, які на початку ХХ століття на досить високому естетичному та інтелектуальному рівні виконували роль сучасних телевізійних політичних шоу та найрізноманітніших гумористичних програм, свого часу “зачитувалися”, а пізніше безжалісно знищувалися. До наших днів не “дожив” жодний повний комплект часописів 1917–1919 рр., хоча вони заслуговують на окремий проект під назвою “Vivat «Комарі», «Шершні», «Будяки», «Реп’яхи», «Гедзі»”…

Досліджуючи не один рік іконографію Михайла Грушевського, ми вишукували не лише світлини, відомості про парадні портрети, але й зображення вченого й політика в шаржах та карикатурах, яких на сьогодні зібралося 31. Щиро бажаючи, щоб ця кількість примножилась, зустрічаємо день народження Михайла Грушевського виставкою цих творів, авторами яких були відомі художники Я.Струхманчук, І.Бурячок (він же І.Буруля та І.Маляр), І.Косинин, О.Судомора, Ю.Вовк, О.Довженко (він же Сашко), а також інші митці, які заховалися за псевдо П.Коцький, Г.Злотий, М.Основа.

Цікаво, що першу карикатуру на Михайла Грушевського намалював… він сам. У 27 років, готуючи магістерську, відчував себе “божевільним” від втоми. Таким і зобразив на малюнку, відправивши до приятельки з попередженям, що це “жарт”. На жаль, ця карикатура кінця ХІХ століття досі не виявлена, але цим фактом вчений дав право нам на створення й оприлюднення цього проекту. Замальовки власного (і не лише) образу не раз зустрічаються на маргінесах художніх творів та історичних праць Михайла Грушевського, окремих томів “Історії України-Руси”, у щоденнику. Але це вже інша, надзвичайно цікава тема, яка чекає на своїх дослідників-грушевськознавців.

На початку ХХ століття жанр карикатури набуває широкого розвитку, проте Михайло Грушевський не встиг потрапити під гостре жало перших гумористичних видань — львівського “Комара” (1900–1905) та київського “Шершня” (1906). Однак не оминула його “Киевская искра” 1907 року, зафіксувавши тим багатолітні поборювання вченого з “Киевлянином”, на цькування якого, не без впливу композиції цієї карикатури, М.Грушевський відповідав: “На мертвого собаки не брешуть. Видко, чується в українстві сила, рух, життя, коли страшаться ним…”.

Особливе місце в презентованій колекції займає ювілейний шарж художника Якова Струхманчука, написаний у 1910 році до 25-річчя літературно-наукової творчості Михайла Грушевського. Образ вченого, представлений як мудрий і доброзичливий Бог-Отець з окресленим німбом, пізнаваний навіть без підпису.

Справжній вибух в іконографії Михайла Грушевського відбувся в роки Української революції. Голова Української Центральної Ради щонайменше 12 разів потрапляє в кадри фотооб’єктивів, а в грудні 1917 р. його зафіксувала навіть рідкісна на той час кінокамера. Однак найактивнішими і найпліднішими виявилися українські графіки, які залишили по собі 18 творів. Майже в кожному числі новозаснованих “Будяків” і “Ґедзів” з’являвся образ вже не магістра і не професора, а насамперед політика і будівничого української державності. Шаржі перегукувалися з гострими карикатурами, адже українці ставили надвимоги до свого лідера. Не прощаючи йому нерішучих кроків і обережності, всаджували часом “за кермо” мамонта.

Під пильним контролем свідомого громадянства були споконвічні й так болісно загострені нині українсько-російські відносини. І саме своїм оригінальним жанром, пускаючи Грушевського в танок гопака перед Керенським зі словами «А Україна, бачте, ще не вмерла!», тогочасні митці й собі наполегливо підштовхували лідера Української революції до проголошення незалежності.

Еміграційні будні вченого і непросте рішення про повернення в Україну зафіксовані творами Юрка Вовка та Олександра Довженка. Вони позбавляли права видатного історика на будь-які компроміси, а тому занадто різкі й не завжди близькі до об’єктивності. Але така вже доля Великого Українця і такий жанр.

Жала й колючки, яких не шкодували митці для Грушевського, давайте відчуємо й на собі. Бо щоб наступили зміни, треба змінитися кожному з нас, не забуваючи поглянути на себе часом і з гумором!

Музей висловлює щиру вдячність колективу Державної наукової архівної бібліотеки та Центрального державного архіву зарубіжної Україніки за можливість використання рідкісних видань для створення виставки.

Виставка експонується з 29 вересня 2015 р. за адресою:

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9

Тел.: 288–28–07 e-mail: Kyiv_Hrusha @ukr.net